Оскільки персональний комп’ютер - це обчислювальна машина, що обробляє числа, будь-яке зображення, перед тим як стане доступним на комп’ютері, повинно бути описаним математично, або “оцифровано”. Існує два можливих способи математичного опису: аналітичне, з допомогою математичних формул, та опис масивом (набором) цифр. Растрова, або бітова, форма комп’ютерної графіки походить саме від другого способу оцифровки зображень.

Растрова графіка описує зображення з використанням кольорових точок, росташованих на сітці. Сітка, яка використовується в оцифровці, містить виличезну кількість комірок настільки малих, що око людини їх не бачить, сприймаючи усе зображення як ціле.

Сама сітка отримала назву растрової карти, а її одиничний елемент (квадратна комірка) називається пікселом (від англійського picsel - PICture Single ELement). При редагуванні растрових об'єктів, користувач змінює колір точок, а не форми ліній.

Растрова карта являє собою набір (масив) трьох чисел: дві кординати растра на площині та його колір.

Першою основною характеристикою растрового зображення є роздільчість. Термін «роздільчість» використовується для визначення кількості одиничних елементів для фіксованих значень довжини та ширини. Чим вище роздільчість, тим точніше растрова карта відтворює зображення і тим більша загальна кількість одиничних елементів та, відповідно, розмір файла, в якому зберігається зображення.

Роздільчість оригінала. Роздільчість електронного файла, яке задається в графічному редакторі, визначає розмір комірки растрової карти, що використовується для опису зображення, та вказується в dpi (крапок на дюйм).

Роздільчість екранного зображення. Для екранного зображення, елементарну точку растра називають пікселом. Розмір піксела коливається в залежності від вибраної екранної роздільчості, роздільчості оригіналу й масштабу відображення. Монітори можуть забезпечити роздільчість 640х480, 800х600, 1024х768, 1600х1200 і вище. Відстань між сусідніми точками люмінофора в якісному моніторі складає 0,22-0,25 мм. Для екранного зображення достатньо роздільчості 72 dpi.

Роздільчість друку вказується в lpi (line per inch - ліній на дюйм). Під лінією розуміють так званий поліграфічний растр. Його відмінність від звичайного растра в тому, що при друці для відтворення відтінків використовується прямокутна матриця з крапок, які друкуються принтером. Більш світлому відтінку відповідає меньша кількість комірок у матриці, більш темному - більша кількість. Розмір такої матриці може змінюватися, а відстань між комірками матриці фіксовано та залежить від роздільної здатності принтера. Отже, роздільчість принтера, роздільчість друку (lpi) та кількість відтінків, доступних для відтворення, пов’язані між собою.

Розмір файлу. Засобами растрової графіки створюють та обробляють зображення, що потребують високої точності у передачі кольорів та напівтонів. Розміри файлів напряму пов'язані зі збільшенням роздільчості і можуть сягати десятки мегабайтів.

Масштабування растрових зображень. При збільшенні растрового зображення, можна спостерігати пікселізацію, тобто при масштабуванні збільшується розмір точок і стають помітними елементи растра. Для усунення цього, потрібно заздалегідь оцифрувати оригінал із роздільчістю, достатньої для якісного відтворення при масштабуванні. Або, при масштабуванні застосовують метод інтерполяції, коли при збільшенні зображення, додається необхідне число проміжкових точок.

Прикладні програми растрової графіки призначені для створення книжкових та журнальних ілюстрацій, обробки оцифрованих фотографій, слайдів, відеокадрів, кадрів мультиплікаційних фільмів. Найпопулярнішими прикладними програмами є продукти фірм

У цьому розділі Ви знайдете короткі відомості по відомій програмі для роботи з растровою графікою Adobe Photoshop 8.0.

Кожна програма має своє обличчя та, відповідно, свій інтерфейс. Деякі програми розроблені для простих задач та мають примітивний інтерфейс. Інші програми мають заплутане управління. Adobe Photoshop уникає ці крайнощі завдяки добрій організації та стриманному оформленню робочої області.

Photoshop створювався як інструмент дизайнера. Відразу після запуску програми ваша творчість стає центром уваги. Вікно програми включає меню, палітри, панелі інструментів, рядок стану та власне робочу область.

Рядок меню розташований у верхній частині вікна Photoshop та містить дев'ять основних меню.

Зазвичай кожне меню містить багато додаткових команд, що відкривають підменю, виводять на екран вікна діалогу або виконують конкретні команди.

Маленький трикутник зправа від команди меню вказує на наявність підменю. В деяких випадках на екрані буде відображатись й сполучення клавіш; воно також слугує для звертання до команди. Наприклад, сполучення клавіш для команди Save (Зберегти) - Ctrl+S. Якщо Ви бажаєте зберегти файл, то замість довгого шляху через меню просто натисніть клавішу Ctrl, а потім, не відпускаючи її, клавішу S.

Три крапки в кінці, що йдуть за командою меню, вказують, що при обранні команди на екрані повинно з'явитися вікно діалогу. Іноді команди в рядку меню виглядають сірими. Це означає, що вони відключені та недоступні, що залежить від параметрів файла, відкратого в даний час.

Панель інструментів Photoshop розділена на сім груп інструментальних засобів та елементів управління.

Перші чотири групи відведені під окремі інструменти. Маленький трикутник зправа від значка на кнопці палітри інструментів вказує на наявність підменю. Легко бачити, що тут є з чого обирати.

Палітри, організовані по групах, розташовуються зверху робочої області, надаючи швидкий доступ до команд та можливостей програми. Їх можна реорганізовувати за власним смаком.

Один з приємних моментів роботи з палітрами в тому, що Ви можете відображати лише ті з них, котрі реально потрібні.

Працюючи над зображенням у Photoshop, Ви, скоріше за все, не звертаєте увагу на спеціальну інформацію у нижній частині робочої області. Ці дані вміщені в рядку стану та містять основну інформацію про файл, з яким Ви працюєте, а також ту інформацію про Ваш комп'ютер, що стосується Photoshop.